в означеннях
Тлумачення, значення слова «гай»:

ГАЙ 1, гаю, чол. Невеликий, перев. листяний ліс. На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільхи та верб, розкидані кущі верболозу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 384); Немає тут [в Америці] березових гаїв З їх білосніжною красою (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 4);  * Образно. Встають будинків силуети крізь риштовань мерехтливий гай (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 116);  * У порівняннях. Чи поганий, чи добрий май — у колгоспі хліб родить, як гай (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 372);
//  кого, чого, перен. Велика кількість. Раптом гай квіток з'явився, Наче ярая весна (Леся Українка, IV, 1954, 128); Цілий гай молодих дарувань, що виростають з року в рік, тішить наш погляд (Максим Рильський, III, 1956, 379).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 15.

Коментарі (0)

ГАЙ 2, ГАЙ-ГАЙ, виг.

1. Уживається для вираження жалю, співчуття, заклопотаності і т. ін. Гай, гай! Чи міг же хто тоді подумать, що і Саул колись пророком стане? (Леся Українка, I, 1951, 430); — Я повіявсь до Болоньї... Гай-гай! і там правда колись була, «та загула» (Данило Мордовець, I, 1958, 103); Гай, гай! Чи ви забулися, братове, Які то ночі в молодих літах Нам спати не давали! (Максим Рильський, Вибр., 1940, 13).

2. нар.-поет. Уживається на початку речення як заспів у піснях. — У туркені, по тім боці, Хата на помості. Гай! гай! море, грай, Реви, скелі ламай! (Тарас Шевченко, I, 1951, 200).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 15.

Коментарі (0)

ГАЙ 3, виг., у знач. присудк. сл., діал. Гайда. Ноги на плечі та й гай у долину (Іван Франко, IV, 1950, 395).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 15.

Коментарі (0)