ГАЙДАМА́ЦТВО, а, сер., іст.
1. Збірн. до гайдамака. Гайдамацтво підняло регіт (Панас Мирний, II, 1954, 295).
2. Те саме, що гайдамакування. Гайдамацтвом хліба собі добували.
ГАЙДАМА́ЦТВО, а, сер., іст.
1. Збірн. до гайдамака. Гайдамацтво підняло регіт (Панас Мирний, II, 1954, 295).
2. Те саме, що гайдамакування. Гайдамацтвом хліба собі добували.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 16.