ГАЙО́ЧОК, чка, чол. Пестл. до гайок. Степ і степ один без краю.. Ні гайочку, ні лісочку, Всюди — спалена земля... (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 218); Ой, грибочки у гайочку В капелюшиках стоять (Марія Познанська, Ми зростаєм.., 1960, 21); У гайочку груш, товстих Хата Штенглева стояла — Хлопська хата, не шинок! (Іван Франко, X, 1954, 236).