ГАЛО́П, у, чол.
1. Швидкий біг коня навскач. Кінь
рвонув, Підскочив і в галоп пустився (Іван Франко, X, 1954, 286);
Він босими ногами гамселив коня по ребрах, змушуючи
його ставати дибки і зриватися в галоп (Михайло Чабанівський,
Балканська весна, 1960, 396); * Образно. [Ромодан:]
Ви ж корінним, були. Кажуть, здорово ходили... Тільки
торкне вас Іван Іванович, а ви зразу в галоп (Олександр Корнійчук,
II, 1955, 294).
♦ На галопі їхати (під'їхати і т. ін.) — галопом
їхати (під'їхати і т. ін.). Богдан Хмельницький
під'їхав на галопі (Петро Панч, III, 1956, 293); На галопі влітає у
двір пожежна команда (Андрій Головко, I, 1957, 348);
Розвідники йшли на галопі (Олесь Гончар, I, 1954, 397); Взяти
галоп — почати швидкий біг навскач (про коня). Миколин
кінь відразу взяв галоп (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 203).
2. Старовинний швидкий бальний танець і музика до нього. Шум, метушня, сміх, уклони, Галоп, мазурка, вальс (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 451); Найбільше йому подобалася музика швидка — польки, галопи, фокстроти (Іван Сенченко, Опов., 1959, 41).