Словник української мови

ГА́ЛСТУК, а, чол. Стрічка, смужка тканини, яку пов'язують під коміром сорочки, блузи і т. ін. вузлом або бантом; краватка. Комірчики й сорочка, чорний блискучий галстук на шиї були засмальцьовані, аж блищали проти сонця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 207); На білосніжній маніжці чорнів галстук-метелик (Олесь Донченко, III, 1956, 392); Доктор Зінгер вийняв з несесера й поклав на стіл шовковий галстук-самов'яз (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 213).
▲ Піонерський (червоний) галстук — червона косинка, яку пов'язують піонери під коміром довгими кінцями наперед. На білім платті галстук піонерський Трояндою червоною жарів (Максим Рильський, I, 1956, 423); І вперше, на зльоті — відчув тоді я, Що галстук червоний не просто пов'язка Лише для краси, а це гордість моя — Жовтневого славного прапора частка, Це промінь його, що незгасно сія! (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 15).
♦ За галстук заливати див. заливати.