ГАПЛИ́К, а, чол. Металева зачіпка, що пришивається
проти петлі до одягу, і служить застібкою. Підвів мене
до дзеркала; дивлюсь: казакин мій защепнутий на всі
гаплики (Олекса Стороженко, I, 1957, 120); Ганна тільки ахнула,
потім, розвісивши біля груби одежу, взялась пришивати
до кожушка гаплики (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 41).
♦ Пришити гаплик — зауважити в'їдливо,
дошкульно; Утяти (утнути) до гапликів — зробити, сказати
що-небудь не до речі, невчасно, не до ладу. [Тетяна:]
Гарно, гарно [співав], нічого сказати. [Михайло:]
Утяв до гапликів! [Тетяна:] Аж пальці знати
(Іван Котляревський, II, 1953, 63); — Наш дяк більше б годився для
тієї ролі тореадора. — говорила Батя. — О, сей утнув
би до гапликів, нема що й казати, — говорив Леонід
Семенович (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 100).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 28.