Словник української мови

ГАРАНТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. і без додатка. Давати гарантію у чому-небудь. Конституція Союзу РСР гарантує всім громадянам право на працю, на освіту, на матеріальне забезпечення в старості (Історія УРСР, II, 1957, 426); [Батура:] Я відредагую ваші записки і гарантую — вони будуть видані з моєю передмовою (Олександр Корнійчук, II, 1955, 252);
//  від чого. Захищати. Об'єднані сили соціалістичного табору надійно гарантують кожну соціалістичну країну від посягань з боку імперіалістичної реакції (Програма КПРС, 1961, 17).