в означеннях
Тлумачення, значення слова «гарбуз»:

ГАРБУ́З, а, чол.

1. Городня сланка рослина з великими круглими або овальними плодами. По невеличких тичинках вився горох, квасоля, а гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Панас Мирний, IV, 1955, 205); Гарбуз піднімає лапаті дзвоники (Андрій Малишко, I, 1956, 286).

2. Плід цієї рослини. Між ними [соняшниками] виблискували пиками здоровенні сірі гарбузи (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 5);  * Образно. На столах серед спорожнілого посуду лежали жовті й червоні гарбузи голених голів (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 97);  * У порівняннях. Голова його могутня на худій, жилястій шиї гнулася сама вдолину, мов на гичці той гарбуз (Іван Франко, XI, 1952, 195).
 Давати (дати, підносити, піднести) [печеного] гарбуза, жарт. — відмовляти тому, хто сватається. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала (Українські народні казки, 1951, 155); — Адже він тебе сватав, та ти піднесла йому печеного гарбуза? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 206); Дістати (з'їсти, покуштувати) [печеного] гарбуза — одержати відмову під час сватання. Не один з магнатів і князів умизгався за князівною [князівною], не один і залицявся, і кожному довелось.. покоштувать [покуштувати] гарбуза (Олекса Стороженко, I, 1957, 368); Стецько, діставши гарбуза від Уляни Шкуратової, пішов із Слобожанщини аж на Львівські землі (Остап Вишня, I, 1956, 268).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 30.

Коментарі (0)