в означеннях
Тлумачення, значення слова «гарчати»:

ГАРЧАТИ, чу, чи́ш, недок.

1. Видавати низькі погрозливі звуки (про тварин). — Ти знав, кажу, Рябко, що Пан не буде спати: До чого ж гавкав ти?.. на що ж було гарчати? (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 52); Ліниво гарчали пси на ланцюгах (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 577);
//  Звучати низько, погрозливо, ніби ричати. В комедіях він [голос] хрипів, гарчав, присвистував і часом робився тоненьким тенорком (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 129);  * Образно. Над ним [невідомим] зовсім низько грізно гарчав грім (Олесь Донченко, II, 1956, 475).

2. перен., розм. Сердито бурчати, висловлюючи незадоволення Аж гарчить — так на меншого кричить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 14); — Що діється в камерах? — гарчить інспектор (Петро Козланюк, Сонце, 1957, 149).

3. перен. Утворювати низькі звуки із скреготом, гуркотом і т. ін. при ударах або терті (про металеві предмети). Коло дверей замок торготів, гарчав (Панас Мирний, I, 1954, 272);
//  Утворювати такі звуки при дії (про інструменти, механізми і т. ін.) Свердло гарчало, шипіло, вганяючись у породу, і з гуркотом видувало струмені пороху (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 198); [Сухарик:] По дорозі невпинно рипіли вози, скреготіли танки, гарчали грузовики (Іван Кочерга, II, 1956, 345).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 36.

Коментарі (0)