в означеннях
Тлумачення, значення слова «гарцювати»:

ГАРЦЮВАТИ, юю, юєш, недок.

1. неперех. Грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці (про коней). Батько веде того коня за недоуздок, а він та гарцює, копитами землю вибиває. (Українські народні казки, легенди.., 1957, 105); Під ними [вершниками] гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 33); Кінь, лякаючись такого видовища, як люди в ролі коней, не корився вершникові і гарцював на місці (Ірина Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 19);  * Образно. З поля налітають хуртовини, б'ють снігом у шибки, гарцюють на дахах, завивають у димарях та чорних лежаках (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 309);
//  Їхати верхи, дотримуючись певних прийомів спортивної їзди. Вона бачила, як та «невірна» жінка.. гарцювала на коні або лазила по горах та по лісах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 288); Кавалькада вершників, гарцюючи на конях, урочисто посувалася до майдану (Петро Панч, Вибр., 1947, 379).

2. перен., неперех. Пустувати, бігати, скакати. Як хочете гарцювати, так ідіть на двір (Словник Грінченка); — Хіба вони вчитися в школу годять? Ні уроків же їм тепер ніяких не задають. Гарцюють та синці один одному набивають (Андрій Головко, II, 1957, 86);
//  неперех. і перех. Танцювати. Отакий-то наш отаман, Орел сизокрилий! і воює і гарцює 3 усієї сили (Тарас Шевченко, I, 1951, 104); А біля хати дівчата з парубками носяться; дівчата дрібушки вибивають, парубоцтво гопака гарцюй (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 70).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 36.

Коментарі (0)