ГАРЯ́ЧЕ. Присл. до гарячий 1—3. Травень цвіт
вишневий тихо стеле, Сонце камінь гаряче пече (Микола Шеремет.
Щастя.., 1951, 23); Віталій Стратонович .. гаряче взявся
за господарство, вивчення історії козаччини і, особливо,
військової справи (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 85); Ви почали
Якимові гаряче викладати про все, що вам довелося
бачити сьогодні (Панас Мирний, IV, 1955, 324); Занадто
гаряче люблю загальнолюдські ідеали справедливості,
братерства й волі (Іван Франко, I, 1955, 27); * Образно. Гаряче
світилися добре надраяні мідні поручні, ручки, панелі
(Василь Кучер, Прощай.., 1957, 5);
// у знач. присудк. сл. У
хаті душно та гаряче (Марко Вовчок, I, 1955, 297).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 37.