ГАРЯЧІ́ТИ, іє, недок., розм. Ставати гарячим,
жарким. Кров гарячіє;
// безос. Сонце підбилось — надворі
гарячіє (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 37.
ГАРЯЧІ́ТИ, іє, недок., розм. Ставати гарячим,
жарким. Кров гарячіє;
// безос. Сонце підбилось — надворі
гарячіє (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 37.