ГАРЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Який має високу температуру;
сильно нагрітий. Уже на третьому полі Турки-яничари
ловили, До стовпа в'язали, Очі виймали, Гарячим
залізом випікали (Тарас Шевченко, I, 1951, 286); Босі ноги
Василька вгрузають у гарячий пісок (Олесь Донченко, V, 1957, 19);
// у знач. ім. гаряче, чого, сер. Гаряча страва, їжа (перев.
про перші страви). — Що за пики мерзенні... та відки
вони? Не дадуть і поїсти добряче!. — І одвівши свій
зір від лихої стіни, Довгорукий принявсь за гаряче
(Павло Грабовський, I, 1959, 173);
// Жаркий, палючий. Гаряче сонце
сяє (Нечуй-Левицький, III, 1956, 308); Літо видалось сухе, гаряче
(Олесь Донченко, I, 1956, 67); Це він пропливає в пісках, в гарячих
пустинях Азії [марить Чорниш] (Олесь Гончар, III, 1959,
157);
// перен. Про яскраву барву, відтінок. Гарячою
зеленою барвою горить на сонці ячмінь (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
17); Найгарячіші фарби взяв Гоголь для свого
дніпровського пейзажу (Максим Рильський, III, 1956, 26).
▲ Гаряча обробка; Гаряче штампування і т. ін. —
метод виготовлення металевих виробів або заготовок
до них при сильному нагріві. Ново-Краматорський
машинобудівний завод стає провідним підприємством
країни по виробництву станів гарячої прокатки
(Наука і життя, 5, 1960, 35); На підприємствах цієї [машинобудівної]
галузі повільно застосовується холодне і гаряче
точне штампування, точне литво (Комуніст України, 6, 1960, 14).
♦ Впіймати (спіймати, зловити, застукати і т. ін.) на
гарячому — застати на місці злочину, викрити злочин,
зловживання. Архієпіскоп готувався вислизнути з
цієї неприємної ситуації, де його впіймали на гарячому
(Юрій Мельничук, До раю.., 1961, 52); Всі пам'ятали, як він
спіймав на гарячому коло спільного хліба зайшлого
злодюгу-куркуля й одвів його до міста сам один (Юрій Яновський,
II, 1954, 156); Він хоче застукати злодіїв на гарячому
(Григорій Косинка, Новели, 1962, 185); Всипати гарячих —
покарати різками; висікти. Всипати п'ятдесят гарячих,
щоб знала, як книжки красти (Панас Мирний, IV, 1955, 345);
Гарячий слід — недавній, свіжий слід. Кожного разу,
коли загін поспішав туди [до місця перебування банди],
він заставав гарячий слід (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 17);
За гаряче й студене хапати (ухопити) — все
робити. За студене, й гаряче, як то кажуть, я Хапати
мусив, голод, холод Зносити, сну, всіх втіх життя
Зрікатись (Іван Франко, XIII, 1954, 410); Лукин сам був робітний і
хвалив за це Маланку, що вона знала, як-то кажуть,
за гаряче й студене ухопити (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 192);
По гарячих слідах — слідом за подією, не гаючи часу;
негайно. Обов'язок новеліста велить відображати
сучасне життя по гарячих слідах (Вітчизна, 2, 1962, 209).
2. перен. Сповнений енергії; енергійний,
пристрасний. Видко там дуже гарячого чоловіка приставили до
видавницького діла (Панас Мирний, V, 1955, 403); Чоловік він
роботящий. І справляється кругом, Та занадто вже
гарячий, Що не робить — все бігом (Степан Олійник, Вибр.,
1959, 61);
// Який виражає, пристрасть, сильне почуття.
Ідей поцілунок гарячий, І я, як від чарів, ожив (Степан Руданський,
Тв., 1956, 57).
♦ Гаряча голова (кров і т. ін.) — про запальну
людину; Гарячі сльози — сльози, викликані сильним
почуттям. А матерніх гарячих сльоз [сліз]! А батькових,
старих, кровавих [кривавих], Не ріки — море
розлилось (Тарас Шевченко, I, 1951, 326).
3. перен. Який легко збуджується; запальний. А
дочка, на лихо собі, гаряча вдалася: ніколи було не
змовчить (Панас Мирний, II, 1954, 100); — Тільки ти, Давиде,
надалі не будь таким гарячим, бережись (Андрій Головко, II,
1957, 36);
// у знач. ім. гарячий, чого, чол. Запальна
людина. Дехто з гарячих поїхав, та й закаявся: той —
вола розчахнув, а той разом пару (Панас Мирний, III, 1954, 7);
// Дуже жвавий, рухливий; баский (про коней). Замфір,
ледве здержуючи гарячі коні, заїхав під хату (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 187); В диму промайнув гайдамацький старшина
на гарячому німецькому жеребці (Олександр Довженко, I, 1958, 181).
♦ Під гарячу руку — в момент великого збудження,
роздратування. Її щастя, що завіялась кудись і не
потрапить батькові під гарячу руку (Юрій Шовкопляс, Людина..,
1962, 62).
4. Надзвичайно напружений. За гарячою роботою в
полі не було часу сваритись (Нечуй-Левицький, II, 1956, 294);
А бесіда була, видно, гарячою, бо за якийсь час
Стиранський кулею вилетів звідти, червоний, як рак (Олесь Гончар,
III, 1959, 197);
// Доведений до граничного напруження;
запеклий, жорстокий (про бій, стрілянину) На
цілі кілометри плацдарм, народжуючись, клекотів
гарячою пальбою, розгойданим, як море, гамором
наступу (Олесь Гончар, III, 1959, 353); В горні гарячих атак
нічних Горів горніст і згоріти не міг (Леонід Первомайський, I, 1958, 82);
// Який потребує зосередження всіх сил (про час).
Ревіли, гриміли гармати, Кривавий, гарячий був день
(Іван Франко, XIII, 1954, 146); І так робити весь час,
поєднуючи операції, економлячи хвилини гарячого часу,
продумуючи кожен рух (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 307).