ГАРЯЧИТИ, чу, чиш, недок., перех.
1. Сильно збуджувати; зогрівати. Варенуха почала його гарячити (Нечуй-Левицький, I, 1956, 193); Перелітали вони [думки] з самого малку — аж до сьогодні, назирнули кожну пригоду життя його, гарячили кров, мутили розум (Панас Мирний, II, 1954, 284).
2. Квапити, підганяти. Він розпізнає в передку саней високу постать Григорія, що гарячить і без того розпалених коней (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 236).