ГАРЯЧИ́ТИСЯ, чуся, чишся, недок. Бути у збудженому стані. — Де та правда, по котрій нам велено жити, де вона ділася? хто її вкрав у нас? — гарячився Чіпка (Панас Мирний, II, 1954, 170); — Ось ви не гарячіться, дівчатка, не засмикуйте свого отамана, — спокійно стримував він заробітчанок (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 40).