ГАРМА́ТА, и, жін.
1. Артилерійська довгоствольна
вогнепальна зброя з пологою траєкторією, признач.
для ураження живої сили і бойової техніки
противника, руйнування оборонних споруд тощо. Гармати
ревіли, мов люті звірі, кидаючи з своїх гирл тяжкі,
смертоносні кулі (Іван Франко, II, 1950, 62); Мов пущене ядро
з гармати, земля круг сонця творить цикл (Павло Тичина, I,
1957, 121); * У порівняннях. — Як лусне щось, мов з гармати
випалило (Панас Мирний, IV, 1955, 26);
// Назва
артилерійської зброї різних видів. Ракета — це також гармата,
тільки вона викидає не снаряди, а порохові гази
(Яків Перельман, Цікава фізика.., 1950, 30).
♦ Стріляти з гармат по горобцях — про
невідповідність витрачених коштів, зусиль меті та бажаним
наслідкам. Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий
тон, але ж говорити ґрунтовно на такі теми, се
значило б стріляти з гармат по горобцях (Леся Українка, V,
1956, 174); Хоч з гармати стріляй — про дуже міцний
сон. Спить, хоч з гармати стріляй (Українські народні прислів'я та приказки,
1955, 299).
2. мед. Апарат для лікування радіоактивним випромінюванням. Вчені говорили про доцільність комбінування хіміотерапії з різними видами променевої терапії, з застосуванням нових апаратів, «гармат» (Наука і життя, 10, 1962, 35).