ГАРМА́ТНИК, а, чол. Військовослужбовець, який обслуговує гармату. Поважно пробігла остання гармата за восьмериком коней, і за нею стомлений гарматник поспішав (Юрій Яновський, I, 1958, 141); Гарматникам, пішим, кінноті І флотові — честь і любов (Максим Рильський, I, 1956, 341).