ГАРМОНІ́СТ, а, чол. Той, хто грає на гармонії (див. гармонія 2). Русявий гармоніст лади настроїв, Шукав мотивів тихих і не злих (Андрій Малишко, I, 1956, 253).
ГАРМОНІ́СТ, а, чол. Той, хто грає на гармонії (див. гармонія 2). Русявий гармоніст лади настроїв, Шукав мотивів тихих і не злих (Андрій Малишко, I, 1956, 253).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 33.