ГА́РНИЙ, а, е, вищ. ст. кращий і ліпший, рідко гарніший, а, е.
1. Приємний зовнішнім виглядом; який
відзначається гармонією барв, ліній і т. ін. Галочка
в'яже квіточки, та які вміла, які знала, самих гарних
наробила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 320); Сама Венеція, де я
вже другий день — така гарна, що трудно описати
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 267); Ой ялинка-деревце! Ось тобі і
те, і це, Щоб ти гарною була, Наче квітка розцвіла
(Максим Рильський, Урожай, 1950, 54);
// Який має
привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя. Тільки тепер
усі побачили, який він був гарний, стрункий,
широкогрудий — справжній красень (Олесь Гончар, III, 1959, 64);
// Приємний для слуху; милозвучний. Яка гарна делікатна
мелодія! (Нечуй-Левицький, III, 1956, 310); Лисенко хоче в
марті ставити оперету дитячу «Зима й весна», —
дуже гарна музика, але страх трудна, страх! (Леся Українка,
V, 1956, 125); Гарний сильний голос співав на воді
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 386);
// Блискучий, ефектний. Часом
людей тільки гарними словами вловляють, що ж то дією
власною можна! (Марко Вовчок, I, 1955, 332).
2. Який має позитивні якості або властивості, цілком
відповідає вимогам, заслуговує схвалення. Робота
була така гарна, така чиста, колесо було так штучно
зроблене, наче, його зробив справжній майстер (Нечуй-Левицький,
11, 1956, 171); Видання, щодо друку — дуже гарне,
ясне, без помилок (Панас Мирний, V, 1955, 429); Вам сміх,
мені гостинців в'язка. Чи гарна моя казка? (Леонід Глібов, Вибр.,
1957, 152); Вона завсігди приносила з дому гарну їжу:
пиріжки, перепічки, коржі тощо (Борис Грінченко, I, 1963, 356);
— Я «винайшов» дуже гарну польову стежку від млина
ліворуч (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 150);
// Який сприяє
успіхові, пов'язаний з ним; вдалий. Гарна доля з
колгоспного поля (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 348); Чи де бенкет,
чи де обід, Або весіллячко, родини, — Такої гарної
години Ніколи не втеряю я [Муха] (Леонід Глібов, Вибр., 1957,
104); [Білокінь:] Новину гарну привезла вам
(Захар Мороз, П'єси, 1959, 16);
// Про погоду, клімат і т. ін. Все
те сталось в теплу, гарну Пообіднюю годину (Леся Українка,
IV, 1954, 138); Був гарний літній день, і все навколишнє
здавалось прекрасним: сад, город, соняшники, й мак,
і ниви за городом (Олександр Довженко, I, 1958, 65);
// Про душевний
стан. Вранці.. встаю зовсім бадьорий, в гарному настрої
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 335).
3. у знач. ім. гарне, ного, сер. Те, що має позитивні якості, властивості, заслуговує схвалення. Ти дала мені багато гарного за цих 2 роки, внесла тепло й світло в моє одиноке життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 184).
4. З позитивними моральними якостями (про
людину). — І гарний сей чоловік Грицько, коли б не пив
(Панас Мирний, I, 1954, 302); — Ну, значить, гарні
комуністи, раз мій онук пішов до них (Володимир Сосюра, II, 1958, 429);
// Який має досвід, знає свою справу. А коли б я схотів
винести ту одежу на торг, де продають одежу гарні
кравці, то мене б засміяли (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 277);
— Гарний розвідник, — казали товариші (Юрій Яновський, I,
1958, 282);
// Зразкової поведінки (про молодь, дітей).
Гарний син, тихий, роботящий (Юрій Яновський, I, 1958,
232).
5. розм. Значний за кількістю або розміром. Випав
гарний ливний дощ (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 317);
// фам.
Сильний, значний. Побачив над собою занесену руку й почув
такий гарний удар в тім'я, що випустив з рук каната
й одразу ж загубив пам'ять (Юрій Яновський, II, 1958, 83).
6. розм. Уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, зневажливої оцінки кого-, чого-небудь. — Це справді знайшовся гарний давалець: роботи дає багато, а харч дає видавцем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 250); [Храпко:] Так отакому вас навчають [у гімназії]? Гарному — нічого сказати... (Панас Мирний, V, 1955, 136).