Словник української мови

ГАРТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гартувати. Слава партії сталевій, У боях гартованій, Ми йдемо до комунізму, Міцні та згуртовані (Українські народні думи.., 1955, 393);
//  у знач. прикм. З передсвіта до вечора, А з вечора до світа Летить стріла каленая, Бряжчить шабля о шеломи. Тріщать списи гартовані (Тарас Шевченко, II, 1953, 339);  * Образно. Здоров будь, рідний краю мій, гартований! Тримайсь, як лев, — ти будеш урятований! (Павло Тичина, II, 1957, 166).