ГА́РУСНИЙ, а, е. Прикм. до гарус;
// Зробл. з гарусу
Розплющив [Матюха] очі заспані — над головою кульки
блискучі ліжка, від стіни килим ічеревичок голубий із
жовтим, гарусний, — Лізина робота (Андрій Головко, II, 1957, 42).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 36.