в означеннях
Тлумачення, значення слова «гаснути»:

ГАСНУТИ, не, недок.

1. Переставати горіти, світити. Тліла іскра, Тліла, дожидала На розпутті широкому, Та й гаснути стала (Тарас Шевченко, I, 1951, 262); В оселі, мов сам по собі, гасне каганчик (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 146);  * Образно. Тільки очі його дивляться на мене, як і дивились. Дивляться, не гаснуть (Юрій Яновський, I, 1954, 19).

2. перен. Втрачати сили, здоров'я; вмирати (про людину). Середній брат, — мовляв я, — гас; Він умирав, він кидав нас, Могучим серцем потухав (Павло Грабовський, I, 1959, 403); Більшість дітей перемерла в дорозі, гаснучи на руках у пересохлих, змучених спрагою матерів (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 198).

3. перен. Втрачати силу вияву; зменшуватися, зникати (про почуття, мрії). Ні, жаль мені, що й сей порив погасне, Як гасне все в душі невільничій у нас (Леся Українка, I, 1951, 113); Любов моя смішна — я добре й сам це знаю, Але — не гасне все вона (Максим Рильський, I, 1960, 97);  * Образно. [Кречет:] Не знаєш ти про мої безсонні ночі. Коли вогонь шукання гасне... холоне серце від утоми... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 127);
//  Затихати (про звуки). Мелодія гасне, як свічка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Тужили молоді голоси і тихо десь за хатою гасли (Андрій Головко, I, 1957, 116);
//  Тьмяніти (про барви). Цвіт їх І номерків] помалу гас, крився темнотою (Панас Мирний, I, 1954, 337); Тіні в саду розпливалися, гаснули кольори на листочках (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 56).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 39.

Коментарі (0)