ГАТИТИ, гачу, гатиш, недок.
1. перех. Робити гатку
або греблю, відгороджуючи воду. У робочу пору
тисячами вигонювали [виганяли народ] розкопувать дороги,
гатить греблі,.. розчищать садові парки (Олекса Стороженко, I, 1957,
367); Гідрологи та геологи досліджують ріку, щоб
знати, де саме гатити греблю і електричну станцію
ставити (Микола Трублаїні, I, 1955, 91);
// Прокладати гатку (через
болото). [1-а Ворона:] На Ладогу Так гурти за
гуртом Виганяла та цареві Болота гатила (Тарас Шевченко, I, 1951,
300); Великі болота-багнюки Поганськими вжитками
гатили (Панас Мирний, V, 1955, 264).
♦ Хоч греблю гати див. гребля; Хоч (хоть) гать
гати — те саме, що Хоч греблю гати (див. гребля).
— Гай! гай! — Латин тут обізвався — ..Тепер
дівчат хоть гать гати (Іван Котляревський, I, 1952, 281).
2. перех., розм. Витрачати що-небудь марно; викидати. — Замість того, щоб на поле угноєння одвезти, ви його у воду гатите? (Олесь Донченко, I, 1956, 59).
3. неперех., розм. Ударяти, стукати по чому-небудь,
у щось. Справді щось стука. Маланка злазить із лави,
мацає стіни, а у вікно хтось гатить (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 47); Антін з усієї сили гатить молотком по
синьому жалу коси (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 59);
// Бити по чому-небудь. Як глянув господар — і зо
зла аж посинів, Вхопив рубель та й ну гатить по
спині Сердешного Осла (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 106); Одного
[фашиста] метнув через себе багнетюм.. У третього
видер з рук автомат і став гатити по їхніх головах
(Юрій Яновський, I, 1958, 313).
4. неперех., розм. Стріляти по кому-, чому-небудь, в когось, щось. Ворожі гармати безперестанку гатили по Гайдарівці (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 73); Качки метались, як бджоли над поживою,.. а ми гатили й гатили в повітря, намагаючись котрих із них зняти додолу — на воду (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 414); Генка засів за кучугурами снігу й гатив по нас горошинами з своєї дерев'яної гармати (Антоненко-Давидович, Крила.., 1959, 10).