ГА́УБИЦЯ, і, жін. Артилерійська зброя з стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем. Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 37); — Гаубицю на третій давай!.. — гукає хтось з темряви, розмахуючи ліхтарем (Олесь Гончар, Таврі я.., 1957, 397).