ГА́ВАНЬ, і, жін. Природно захищена від вітру, хвиль,
течій і льодоходу частина океану, моря, річки, зручна
для стоянки суден. В гавані були причали для суден —
міських і приватних, судоремонтні майстерні, складські
будівлі (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 255); З ріки
долітали хриплі гудки пароплавів і перестукування..
моторів з гавані (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 130); * У порівняннях.
Все записуй в серці молодому, Буде це як знахідка тобі,
Коли в старість прийдеш, як додому, Як у гавань тиху
по плавбі!.. (Максим Рильський, Голос. осінь, 1959, 30);
// Місто
з природною або штучно зробленою стоянкою для
суден.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 8.