ГАВКОТІ́ННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням гавкотіти і звуки, утворювані цією дією. Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 33); Так тихо скрізь, лиш чуть собак тривожне гавкотіння (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 72).