в означеннях
Тлумачення, значення слова «геній»:

ГЕ́НІЙ, я, чол.

1. Те саме, що геніальність 1. З таких пишних садків вилинув, як соловей з гаю, Шевченків геній (Нечуй-Левицький, II, 1956, 28); В. І. Ленін найповніше поєднував у собі теоретичну силу великого ученого і геній неперевершеного політика (Комуніст України, 10, 1967, 18).

2. Особа, наділена геніальністю. — То ж — великі генії творили [музику] (Панас Мирний, III, 1954, 204); Геній українського народу, Шевченко Тарас, викуплений на волю російськими письменниками, — не схотів Миколі Палкіну коритись (Павло Тичина, III, 1957, 53);
//  у чому, на що, розм. Особа, яка досконало знає що-небудь, уміє щось робити.

3. В давньоримській міфології — дух, божество, покровитель людини в її діяльності. Геній то був, але геній не той, що з'являвся Темної ночі тоді, коли жахом скував мою душу (Леся Українка, I, 1951, 22).
 Добрий геній чий — людина, яка робить благотворний вплив на кого-небудь, приносить користь комусь. [Ірина:] Спасибі вам.. Ви добрий геній наш! (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 329); Злий геній чий — людина, яка робить поганий вплив на кого-небудь, приносить шкоду комусь. — Сам Василь Митрофанович пожалував, — саркастично кинув Федір Рибка і, відходячи від мене, додав: Наш злий геній... щоб його чорти забрали (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 155).

4. чого. Найвищий вияв, уособлення чого-небудь. Весь свій могутній різносторонній геній художника і поета, мислителя і борця Шевченко присвятив служінню народові (Комуніст України, 2, 1961, 51).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 51.

Коментарі (0)