ГЕПНУТИ, ну, неш, док., розм., неперех. і перех. Однокр. до гепати. Біля самих дверей Гордіїв Костя замахнувся рукою, гепнув по долоні і одвернувся до Якима (Андрій Головко, II, 1957, 95); — Тридцять три! — піднявшись з місця, по зашийках гепнув його [старшину] писар (Степан Васильченко, I, 1959, 129); Горщик безневинно гепнув на поміст і розлетівся на шматочки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 164); Гепнеш було так, що самому годі підвестися (Остап Вишня, II, 1956, 273); Морозів Василь приніс у сіряку снігову бабу і гепнув її серед хати (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 13).