Словник української мови

ГЕТЕ́РА, и, жін. У стародавній Греції — освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя;
//  Жінка легкої поведінки; легковажна жінка. Радіє мати: В Алкіда син її росте, Росте; лицяються гетери І перед образом Венери Лампаду світять (Тарас Шевченко, II, 1953, 267); [Поет (до гетери):] Чого така смутна моя Алмея? [Гетера:] Ох, вчора згинула моя папуга! (Леся Українка, II, 1951, 511).