в означеннях
Тлумачення, значення слова «геть»:

ГЕТЬ 1, присл.

1. Куди-небудь у невизначеному напрямку, на віддаль. Дрозд фуркнув і полетів собі геть (Іван Франко, IV, 1950, 62); Затишіло сине море, Розпрозорилось прозоре, Щуки прудко геть пливуть (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 117);
//  Від якого-небудь місця, за межі чогось. Ми вирвали дві квітки на споми-і та й подались швидше до пароходу, геть з тії кріпості (Леся Українка, V, 1956, 11); По закінченні дуета Коловратський подякував.. і гукнув до своєї орави виходити з дому геть (Юрій Смолич, II, 1958, 38).

2. На велику відстань; далеко. Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла (Тарас Шевченко, II, 1953, 284).

3. у знач. дуже, значно. От уже й масниця. Сонце геть високо піднімається; грає на весну-красну (Панас Мирний, I, 1954, 216); Та ще й те додавало Даринці сили, що вже геть більше, як половину дороги проїхано (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 272).

4. у знач. скрізь. А верби геть понад ставом Тихесенько собі купають Зелені віти... (Тарас Шевченко, II, 1953, 230); Ой, коли б з тісної хати Повставали ви, чубаті, Та зирнули геть навколо, — В вас би серце похололо (Михайло Старицький, Пост, тв., 1958, 56).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 57.

Коментарі (0)

ГЕТЬ 2, виг.

1. Уживається як наказ відійти від кого-, чого-небудь, покинути, залишити кого-, що-небудь. — Геть, одчепись! — крикнула Лукина й глянула Уласові просто в вічі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 322); [Одарка:] Брешеш!.. Геть з моїх очей, а то битиму! (Панас Мирний, V, 1955, 233); Геть, уславлений спокою! Ми в труді, у боротьбі! (Максим Рильський, I, 1956, 121).

2. Уживається як наказ віддалити, забрати, усунути кого-небудь. Почав її словами картати, а дитиночка на руках так і пручається — кричить. Пан іще гірше розгнівався: — Геть ту дитину! — гукнув, — геть! (Марко Вовчок, I, 1955, 67); Тоді промовляють.. панянки: — Геть Ларька, геть з покоїв! Од його горілкою тхне (Степан Васильченко, I, 1959, 108).

3. Уживається у значенні слів не треба, не потрібний, щоб не було (частіше в закликах). А у Тимчасового уряду є сепаратний мир з російськими капіталістами. Геть цей сепаратний мир! (Ленін, 25, 1951, 24); [Сапфо:] Геть анемони й фіалки! Дай мені квітку з гранати! (Леся Українка, III, 1952, 724).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 57.

Коментарі (0)

ГЕТЬ 3, част. підсил.

1. Уживається у знач. зовсім, цілком, увесь. Сонце вже геть було нахилилося до заходу (Іван Франко, V, 1951, 171); Неголений, стомлений, геть пропахлий тютюном, був Гапій трохи схожий на Киселя, коли я вперше побачив того у райкомі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 275); А клуню вже всю геть обійняло полум'ям (Андрій Головко, I, 1957, 348).
 Геть усі — всі, всі без винятку. — Та щоб до того «прошеній» [царю] всі поприкладали руки, геть усі, ціла громада, бо громада — великий чоловік, сила... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 114); Ми ставили балет під назвою «Роберт і Бертрам».. На ці спектаклі квитки розпродувались геть усі (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 22).

2. Уживається у знач. аж, далеко. Шубовсть [Катерина] в воду!.. Попід льодом Геть загуркотіло (Тарас Шевченко, I, 1951, 45); Прокричали другі півні. Коли геть за північ почувся здалека тупіт, гомін (Панас Мирний, I, 1954, 297).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 58.

Коментарі (0)