в означеннях
Тлумачення, значення слова «гетьманець»:

ГЕ́ТЬМАНЕЦЬ, нця, чол., іст.

1. Житель гетьманщини (у 1 знач.). Хто з гетьманців не знає Красногорки?! Хто не знає «Мекки», куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмани з цілого світу?.. (Панас Мирний, I, 1954, 106).

2. Той, хто служив у контрреволюційному війську «гетьмана» Скоропадського. Схопили і його вночі в потайнім місці гетьманці, передали німцям (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 24); Тільки жалюгідні рештки недобитих гетьманців, не тямлячи себе від страху, мчали крізь сніги на Київ (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 56).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 58.

Коментарі (0)