ГЕТЬМА́НСТВО, а, сер., іст.
1. Влада гетьмана; гетьманування. [Байда:] Я не жалував своєї крові за Україну, бувши козаком, але гетьманство не по моїй силі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 438); Юрій Хмельницький змушений був на початку 1663 р. відмовитися від гетьманства (Історія УРСР, I, 1953, 280).
2. Територія і народ, підвладні гетьману. У іншому царстві, у козацькому гетьманстві, у такому селі, як Пекарі,.. жило два брати (Словник Грінченка).