ГЕ́ТТО, невідм., сер. У середньовічній Європі та в деяких сучасних капіталістичних країнах — райони або квартали міста, відведені для примусового поселення груп людей певної раси, нації, релігії і т. ін. Кипи, наш гнів, грозою пломеній за дике гетто у Європі (Павло Тичина, II, 1947, 224).