в означеннях
Тлумачення, значення слова «гілля»:

ГІ́ЛЛЯ́, гілля, сер. Збірн. до гілля. — Ой, вишеньки-черешеньки, Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо Виросли на гіллі! (Леся Українка, I, 1951, 62); Гілля вишень і бузку звисало просто до кімнати (Юрій Смолич, II, 1958, 7);  * У порівняннях. А любов цвіте Юна, пишная, Мов гілля і густе В клена з вишнею (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 155).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 69.

Коментарі (0)

ГІЛЛЯ́, і, жін. Боковий відросток від стовбура дерева або чагарника, який розгалужується на менші відростки — гілки, віти. — Загинув ти, — взяла своє недоля, — Мов одірвалась вітка від гіллі (Павло Грабовський, I, 1959, 144); Дрімає садок у блакитній імлі... Ку-ку! — десь зозуля кує на гіллі (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 7).
[З] одної гіллі ягоди — одного походження, однакові. — Адже се твій брат! Адже ви обоє з одної гіллі ягоди (Іван Франко, VII, 1951, 26).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 69.

Коментарі (0)