Словник української мови

ГІМНА́СТ, а, чол. Спортсмен, який займається гімнастикою. Трудящі нашої республіки по праву пишаються високою майстерністю і незламною волею до перемоги найсильніших гімнастів світу, абсолютних чемпіонів XVI Олімпійських ігор (Спорт на Україні, 1958, 4); Гімнаст різким рухом відірвався від перекладини, торкнувся ногами підлоги і спинився, мов вкопаний (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 277);
//  Той, хто займається гімнастикою, має успіхи у ній. У геніального російського письменника Л. М. Толстого спорт і гімнастика тісно перепліталися з його творчою роботою. Він був добрий гімнаст, велосипедист, плавець (Наука і життя, 7, 1956, 18);  * У порівняннях. Сахно спинилася, обережно спустилася на руках і витяглася струною, як гімнаст на турніку перед відповідальним номером (Юрій Смолич, I, 1958, 95).