в означеннях
Тлумачення, значення слова «гірчиця»:

ГІРЧИ́ЦЯ, і, жін.

1. Трав'яниста олійна рослина з родини хрестоцвітих. Лиш одна кропива та гірчиця, підхопившися завчасу й пустивши глибше в землю свій веретенистий корінь, буяли та розросталися (Іван Франко, V, 1951, 299); Біла гірчиця достигає одночасно з горохом і є для нього доброю підтримуючою культурою (Колгоспник України, 2, 1957, 15).

2. Приправа до страви. — З чим ти любиш ковбаси: б гірчицею чи з часником? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 360); Найбільш поширеною приправою до м'ясних страв є гірчиця (Українські страви, 1957, 150).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 76.

Коментарі (0)