ГЛАДУ́ЩИК, а, чол., діал. Широкогорлий глек для молока. [Олеся:] Я у піст сметану збирала б з гладущиків та крадькома ложку облизувала (Марко Кропивницький, II, 1958, 295); — Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, хоч ножем ріж (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 122).