ГЛАЗЕ́Т, у. чол. Ґатунок парчі з витканими золотими
або срібними узорами;
// Одяг з такої парчі. Дівчата
у стрічках, у стьожках, молодиці у парчевих очіпках,
у кармазинах, у глазеті (Олекса Стороженко, I, 1957, 76).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 80.