ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ, а, е, рідко.
1. Те саме, що глевкуватий. Глевтякуватий хліб.
2. перен. Повільний у рухах, неповороткий (про людину). Помітив [Юхим], що заворушився браунінг у руці дужого, хоч глевтякуватого чоловіка (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 341).
ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ, а, е, рідко.
1. Те саме, що глевкуватий. Глевтякуватий хліб.
2. перен. Повільний у рухах, неповороткий (про людину). Помітив [Юхим], що заворушився браунінг у руці дужого, хоч глевтякуватого чоловіка (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 341).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 81.