ГЛЯДІТИ, джу, диш, недок.
1. неперех. Те саме,
що дивитися 1. Еней з Сивиллою гляділи, Якії муки
тут терпіли, Якая кара всім була (Іван Котляревський, I, 1952,
134); Поклавши голову на руки, художник глядів у темну
шибку (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 135);
// перех. Те саме,
що шукати 1. Молода сховалася, і дружба виходить на
двір і глядить молодої, а не може сам найти (Словник Грінченка);
— Коли я вам не вводжу, то глядіть собі кращої наймички
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66);
// неперех. Мати вигляд;
виглядати. Лице його гляділо якось гордо І враз тривожно
(Іван Франко, XIII, 1954, 197).
♦ Глядіти крізь пальці — те саме, що Дивитися
крізь пальці (див. дивитися). Підплачував [Мендель]
лісничих і лісних, щоб гляділи крізь пальці на те, яке..
дерево він вивозить (Іван Франко, VIII, 1952, 384).
2. неперех., наказ. сп. гляди, глядіть. Виражав
застереження або погрозу — Оце ти чув, що сьогодні тобі
казано? Гляди ж! Покаєшся — все гаразд буде і все забудеться,
не покаєшся — не показуйся удруге! (Панас Мирний, I, 1954,
162); — Глядіть, щоб не було чого і Андрію (Михайло Коцюбинський, III,
1955, 98);
// у знач. вставн сл. Тим часом Сей, гляди,
під хатою де-небудь сидітиме: землею пересипається або
зілля всякі вишукує (Марко Вовчок, I, 1955, 273); Проминули
дні і тижні, І, гляди, уже між трав Раптом
зник малий підсніжник.. (Валентин Бичко, Вогнище, 1959,
194).
3. перех. Берегти, не витрачати, не давати псуватися; зберігати. — Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежини, як ока в лобі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121); Дурний Охрім не вмів її [свити] глядіти, Таскав, коли й не слід таскать (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 61).
4. перех. Те саме, що доглядати 1. — Але ж все-таки Килина глядітиме дітей, буде за няньку, — сказала Терлецька (Нечуй-Левицький, III, 1956, 55); Обидві пацієнтки, в міру того, як слабли, переходили в мою хату, і я їх уночі гляділа (Леся Українка, V, 1956, 304); — Сам прищепив грушу, чотири роки глядів її, поливав, підрізував, а хтось прийшов та й обірвав чисто (Любов Яновська, I, 1959, 350).
5. перех. Сумлінно виконувати що-небудь, дотримуватись чогось; пильнувати. — З-за верби гукнула хазяйка й почала мене лаять, що я не гляджу хазяйського діла, а роблю свою роботу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 176); [Аецій Панса:] Щодо звичаїв, то що в раба звичаїв вимагати! Аби корився та глядів роботи (Леся Українка, II, 1951, 372); Та ти б не глядів празника та поїхав би у поле орати (Словник Грінченка).
6. перех. Торкатися, мацати когось, щось, шукаючи або перевіряючи. Баба Вустя, глядячи курей, котора з яйцем, раптом заспівала (Остап Вишня, II, 1956, 96).