ГЛЯДІТИСЯ, джуся, ди́шся, недок.
1. рідко. Мати вигляд, виглядати. Старенька вже [пані], а на висках кучері, у перснях у блискучих, то ніби й молодо глядиться (Марко Вовчок, I, 1955, 45).
2. Берегти себе, бути обережним. Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 145); Ще й на воротях дядько Гордій застеріг: — Глядися ж, Давиде! (Андрій Головко, II, 1957, 134).