ГЛЯДЬ, виг., розм. Уживається як присудок для вираження раптовості або несподіваності настання чи виявлення чого-небудь. Аж глядь, палати зайнялися. Пожар! пожар! (Тарас Шевченко, II, 1953, 98); Розглядаю афішу коло театру Франка, аж глядь — Шумський (Вітчизна, 8, 1958, 95).