ГЛЯ́НЦЕВИЙ, а, е. Який має глянець; блискучий. Воронов замислився. Червоним олівцем на великому чистому аркуші глянцевого паперу він намалював якісь квадратики, півкола (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 213).
ГЛЯ́НЦЕВИЙ, а, е. Який має глянець; блискучий. Воронов замислився. Червоним олівцем на великому чистому аркуші глянцевого паперу він намалював якісь квадратики, півкола (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 213).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 91.