в означеннях
Тлумачення, значення слова «глухуватий»:

ГЛУХУВА́ТИЙ, а, е.

1. Трохи глухий (у 1 знач.): У сорок першому році його батько, хоч був глухуватий після контузії, одержаної ще в першу світову війну, пішов на фронт (Павло Загребельний, Спека, 1961, 34).

2. Не зовсім дзвінкий; неголосний. У здорової деревини звук буде при постукуванні виразнішим, у деревини з вадами — глухуватим (Столярно-будівельна справа, 1957, 30); Раптом Жанна почула трохи змінений хрипотою, глухуватий, але таки ж його, батьків голос (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 553).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 90.

Коментарі (0)