в означеннях
Тлумачення, значення слова «глупий»:

ГЛУ́ПИЙ, а, е, рідко. Нерозсудливий, нерозумний. Його жінка, глупе.. сотворіння.. півдня сиділа на ґанку спеціально для того, аби відбирати шану, бачити поклони і принижене згинання (Гнат Хоткевич, II, 1966, 117); — Лишім ту глупу суперечку, Доро… — обізвалася [мати] (Ольга Кобилянська, III, 1956, 235);
//  Непродуманий. Я, здається, трохи глупий режим їди тримала під час першої половини нашої зими в Києві (Леся Українка, V, 1956, 154);
//  у знач. ім. глупий, його, чол. Нерозсудлива, нерозумна людина. Кажуть, ніби в ступі Їздить [яга] без коня... Мало чого глупі Плещуть навмання (Павло Грабовський, I, 1959, 371); Прокажи, як мовлять українці, глупому молитву, то він рідного батька вилає нею (Іван Ле, Україна, 1940, 132).
Глупа ніч (північ, осінь) — пізній час ночі, пізня осінь. Кажуть, що в глупу ніч буває така година, коли засипає все на світі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 53); Стужа осінньої глупої півночі Просто ступить не дає (Павло Грабовський, I, 1959, 606); Одного разу, коли в селі стояла глупа осінь, по вулицях роз'їздили козаки і не можна було світити світла, він затривожився зовсім (Іван Микитенко, II, 1957, 77).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 88.

Коментарі (0)