ГЛУШИТИ, глушу, глушиш, недок.
1. перех. і без додатка. Позбавляти здатності чути що-небудь; оглушувати. Кров в мене буха, глушить, я сам погано чую свої слова (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 260); Маріка чула тільки плюскіт хвиль, що зливався в суцільний гомін і глушив вуха (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 162)
2. перех. Робити нечутним; заглушати. Десь коло вітряків, де крутиться карусель, усе глушить безжурний бубон (Степан Васильченко, II, 1959, 191); Вітер не давав говорити, — він викрадав слова, уривав фрази, глушив або перекручував звуки розмови (Микола Трублаїні, I, 1955, 78).
3. перех. Не давати нормально розвиватися, рости (про рослини). — А кропиву завжди виривають, як погане зілля, щоб і городини не глушило, й людей не жалило! (Панас Мирний, I, 1949, 143); При недостатньому догляді за насадженням травостій розвивається буйно та глушить деревні та чагарникові види (Український ботанічний журнал, XVII, 2, 1960, 62); * Образно. Багатий фермер глушив малоземельного фермера, як лопух траву, і не давав підвести голову (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 44)
4. перех., перен. Перешкоджати розвиткові, вияву чого-небудь. Їй [Варці] тільки у жадобу було людські голоси чути, щоб глушили мислі її лихі (Марко Вовчок, I, 1955, 171); Педагог повинен дбати про те, щоб не глушити його [студента] творчої індивідуальності (Мистецтво, I, 1956, 32).
5. перех., розм. Сильними ударами позбавляти
свідомості; приголомшувати, бити. Ось хтось з товариства
гуконув сонним голосом: «Глуши, брат, його!.. глуши!..»
(Панас Мирний, II, 1954, 225); Нашу родину виселяють із
села. Сказився, мовляв, старий.. Замість дробовиком
бекасів по болоті ганяти, почав угодників глушити в
хаті (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 7).
Глушити мотор (трактор і т. ін.) — виключати
мотор. Бригадир Співак уважно вислухав мотор,
підкрутив сальник. Махнув рукою глушити мотор
(Андрій Головко, Літа.., 1956, 92); Тракторист шукав по
кишенях свій наряд і глушив трактор (Юрій Яновський, II,
1958, 460); Глушити рибу — підводними вибухами,
сильними ударами по льоду і т. ін. приводити рибу в
стан нерухомості, заціпеніння. — Ми краще повернем
снаряди оті — Акулу на морі глушить (Андрій Малишко, I, 1956,
102); Рибу глушать [рибалки] залізним шкворнем по
голові (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 133).
♦ Глушити горілку (чарку за чаркою і т. ін.) — багато
питті спиртного. [Белін:] Мені.. доводиться
платити за ваші обіди, бо за свої гроші ви глушите тільки
горілку. П'янюга! (Ярослав Галан, I, 1960, 361); Забувши про
все, не тямлячи себе, він глушив чарку за чаркою
(Павло Загребельний, Спека, 1961, 293).