в означеннях
Тлумачення, значення слова «глиця»:

ГЛИ́ЦЯ, і, жін.

1. Листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя. Аж ось здалеку зеленою глицею заманячіла ялинка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 79); Спадає голуб на ялицю, Висока сосна ронить глицю (Максим Рильський, II, 1956, 295);  * У порівняннях. Запалала при смереці смолова ялиця: горить моя досадонька, мов сухая глиця (Леся Українка, I, 1951, 203).

2. Велика дерев'яна голка, на яку нанизують листя капусти, тютюну і т. ін. Після закінчення томління.. рослини [махорки] нанизують на глиці або в'яжуть у пучки (Технічні культури, 1956, 344);
//  Дерев'яна голка, якою плетуть сіті, килими і т. ін.

3. діал. Поперечна планка, яка що-небудь з'єднує. Дубовий, глицями збитий стіл, і на ньому ледве блимає тріскотливий каганець (Іван Ле, Наливайко, 1957, 230); Стріхи на хатках, згодовані ще минулої зими, оголили глиці, і вони світили, мов худоба ребрами (Петро Панч, III, 1956, 197).

4. діал. Місток, зробл. з колод; кладка. [Кобзар (співає):] Гей, там річка, через річку глиця — Не по однім ляху зісталась вдовиця (Володимир Самійленко, II, 1958, 68).

5. архт. Те саме, що балясина.

6. Лінійка, що розділяє верхню і нижню основи килима під час ткання.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 86.

Коментарі (0)