ГНА́ТИ, жену, женеш і ГОНИТИ, гоню, гониш, недок.
1. перех. Змушувати рухатися в певному
напрямку. А ти, всевидяще око! Чи ти дивилося звисока. Як
сотнями в кайданах гнали В Сибір невольників святих..?
(Тарас Шевченко, II, 1953, 282); Гонить Аниця сліпу кобилу
(Лесь Мартович, Тв., 1954, 44); Ріка гнала до моря сіру хвилю
(Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 79); * Образно. Важкі думки,
невдачі, глибока образа докорів гнали Пріську додому
(Панас Мирний, III, 1954, 29);
// перех. і без додатка, розм.
Виганяти, посилати куди-небудь з якоюсь метою.
— Приходжу додому — знов гонять на базар (Степан Васильченко, I,
1959, 279); Матінку і тата, тільки на світ займається,
вже на панщину женуть (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 8);
// розм. Спрямовувати рух чого-небудь. — Я зарікся
того дня ніколи на Черемош більше не ходити, Ні дараби
більше не гонити (Іван Франко, XIII, 1954, 340); Кожен
користався Дніпром по-своєму. Той гнав по ньому плоти,
той купався (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 42).
2. перех. Примушувати швидко бігти, йти, їхати і
т. ін. Запрягав Чіпка коней, їде в Гетьманське. Не
поганяє, — жене коней; не везуть вони — мчать, — та
прямісінько до Пороха в двір (Панас Мирний, II, 1954, 275); Не
озираючись, гнав і гнав Ходжієв коня. Шайтан справді
нісся, мов стріла (Олесь Донченко, I, 1956, 165);
// розм. Вести
машину на великій швидкості. Ми злились навіки у
сім'ю єдину, всі ми рідні й рівні, творим день кругом,
і шофер білявий, що жене машину, і поет смуглявий за
своїм столом (Володимир Сосюра, Зел. світ, 1949, 56).
3. неперех., розм. Швидко бігти, їхати, мчатися. А Заяць [заєць] жене, що має сили (Іван Франко, IV, 1950, 65); Погоня звернула з дороги і гнала цілиною (Юрій Смолич, I, 1958, 98).
4. неперех., розм. Швидко, інтенсивно рости. І що
рік мені прибуде, то мати гірш мною вбивається, а я
таки гоню, мов верба лугова (Марко Вовчок. VI, 1956, 220);
[Романюк:] Дощі пройшли великі, і бур'яни
женуть, неначе щоночі їх чорти сіють (Олександр Корнійчук, II, 1955,
237);
// безос. Сприяти інтенсивному росту. І от пришила
весна 1907 року. Цвітом залило вишні за хатою, на
кленах гнало свіже листя (Семен Скляренко, Легенд. начдив. 1957,
9);
// Збільшувати кількість чого-небудь, сприяти
виробленню чогось. Улітку.. соковитий корм молоко гонить
(Костянтин Гордієнко, I, 1959, 492).
5. перех. Примушувати йти геть, залишати що-небудь;
проганяти, виганяти. Караульні так і женуть
її від холодної Піде, сердешна, додому, за слізоньками
й світу не бачить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 265); Пріська
побачила, що її женуть з хати (Панас Мирний, III, 1954, 29);
* Образно. Він гнав від себе зловісні думки, але вони
настирливо поверталися до нього (Любомир Дмитерко, Наречена,
1959, 187).
♦ Гнати в шию (у три шиї) — змушувати йти геть,
залишати якесь місце. Ти пишеш, що нічого спішити
[поспішати] з виїздом, воно-то правда, що ніхто в шию
не жене, але мені тут обридло (Леся Українка, V, 1956, 190);
— Гнати їх у три шиї! — завирувала молодь (Олесь Гончар,
Таврія.., 1957, 334).
6. перех. Добувати що-небудь розкладанням речовини на складові частини за допомогою нагрівання, кип'ятіння і т. ін. Та все-таки горілку гнав він [пан], І кожну гінку [пайку] розділяв На кожний нумер [господарство] у селі.. Сплати чи відроби той дар (Іван Франко, X, 1954, 273); — Я з батьком на заводі працюю, біля холодильника. З нафти в нас гасі бензин гонять (Олесь Донченко, II, 1956, 113).
7. перех. Переслідувати, цькувати звіра. Кілька
разів гонили його [Лиса Микиту] стрільці, травили його
Псами (Іван Франко, IV, 1950, 91).
▲ Гнати рядок — обробляти посіяне або посаджене
рядками (кукурудзу, картоплю, буряки і т. ін.).
— Тоді на тобі один рядок [буряків], бо ти два не годна
гнати... — і дав [Андрій] Химі один рядок (Яків Качура, II,
1958, 9).
♦ Гнати гоном: а) швидко пересуватися; б)
переправляти кого-небудь без допомоги транспорту. Партію
[полонених] сотні на півтори гоном гнав Козаков
(Олесь Гончар, I, 1954, 264); Куди (де) Макар телят не ганяв
див. ганяти; Хоч вовків гони — дуже низька
температура, холодно, — Та й у тебе в хаті — хоч вовків
гони!.. — привітався Лушня (Панас Мирний, II, 1954, 207).