в означеннях
Тлумачення, значення слова «гнати»:

ГНА́ТИ, жену, женеш і ГОНИТИ, гоню, гониш, недок.

1. перех. Змушувати рухатися в певному напрямку. А ти, всевидяще око! Чи ти дивилося звисока. Як сотнями в кайданах гнали В Сибір невольників святих..? (Тарас Шевченко, II, 1953, 282); Гонить Аниця сліпу кобилу (Лесь Мартович, Тв., 1954, 44); Ріка гнала до моря сіру хвилю (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 79);  * Образно. Важкі думки, невдачі, глибока образа докорів гнали Пріську додому (Панас Мирний, III, 1954, 29);
//  перех. і без додатка, розм. Виганяти, посилати куди-небудь з якоюсь метою. — Приходжу додому — знов гонять на базар (Степан Васильченко, I, 1959, 279); Матінку і тата, тільки на світ займається, вже на панщину женуть (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 8);
//  розм. Спрямовувати рух чого-небудь. — Я зарікся того дня ніколи на Черемош більше не ходити, Ні дараби більше не гонити (Іван Франко, XIII, 1954, 340); Кожен користався Дніпром по-своєму. Той гнав по ньому плоти, той купався (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 42).

2. перех. Примушувати швидко бігти, йти, їхати і т. ін. Запрягав Чіпка коней, їде в Гетьманське. Не поганяє, — жене коней; не везуть вони — мчать, — та прямісінько до Пороха в двір (Панас Мирний, II, 1954, 275); Не озираючись, гнав і гнав Ходжієв коня. Шайтан справді нісся, мов стріла (Олесь Донченко, I, 1956, 165);
//  розм. Вести машину на великій швидкості. Ми злились навіки у сім'ю єдину, всі ми рідні й рівні, творим день кругом, і шофер білявий, що жене машину, і поет смуглявий за своїм столом (Володимир Сосюра, Зел. світ, 1949, 56).

3. неперех., розм. Швидко бігти, їхати, мчатися. А Заяць [заєць] жене, що має сили (Іван Франко, IV, 1950, 65); Погоня звернула з дороги і гнала цілиною (Юрій Смолич, I, 1958, 98).

4. неперех., розм. Швидко, інтенсивно рости. І що рік мені прибуде, то мати гірш мною вбивається, а я таки гоню, мов верба лугова (Марко Вовчок. VI, 1956, 220); [Романюк:] Дощі пройшли великі, і бур'яни женуть, неначе щоночі їх чорти сіють (Олександр Корнійчук, II, 1955, 237);
//  безос. Сприяти інтенсивному росту. І от пришила весна 1907 року. Цвітом залило вишні за хатою, на кленах гнало свіже листя (Семен Скляренко, Легенд. начдив. 1957, 9);
//  Збільшувати кількість чого-небудь, сприяти виробленню чогось. Улітку.. соковитий корм молоко гонить (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 492).

5. перех. Примушувати йти геть, залишати що-небудь; проганяти, виганяти. Караульні так і женуть її від холодної Піде, сердешна, додому, за слізоньками й світу не бачить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 265); Пріська побачила, що її женуть з хати (Панас Мирний, III, 1954, 29);  * Образно. Він гнав від себе зловісні думки, але вони настирливо поверталися до нього (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 187).
Гнати в шию (у три шиї) — змушувати йти геть, залишати якесь місце. Ти пишеш, що нічого спішити [поспішати] з виїздом, воно-то правда, що ніхто в шию не жене, але мені тут обридло (Леся Українка, V, 1956, 190); — Гнати їх у три шиї! — завирувала молодь (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 334).

6. перех. Добувати що-небудь розкладанням речовини на складові частини за допомогою нагрівання, кип'ятіння і т. ін. Та все-таки горілку гнав він [пан], І кожну гінку [пайку] розділяв На кожний нумер [господарство] у селі.. Сплати чи відроби той дар (Іван Франко, X, 1954, 273); — Я з батьком на заводі працюю, біля холодильника. З нафти в нас гасі бензин гонять (Олесь Донченко, II, 1956, 113).

7. перех. Переслідувати, цькувати звіра. Кілька разів гонили його [Лиса Микиту] стрільці, травили його Псами (Іван Франко, IV, 1950, 91).
Гнати рядок — обробляти посіяне або посаджене рядками (кукурудзу, картоплю, буряки і т. ін.). — Тоді на тобі один рядок [буряків], бо ти два не годна гнати... — і дав [Андрій] Химі один рядок (Яків Качура, II, 1958, 9).
Гнати гоном: а) швидко пересуватися; б) переправляти кого-небудь без допомоги транспорту. Партію [полонених] сотні на півтори гоном гнав Козаков (Олесь Гончар, I, 1954, 264); Куди (де) Макар телят не ганяв див. ганяти; Хоч вовків гони — дуже низька температура, холодно, — Та й у тебе в хаті — хоч вовків гони!.. — привітався Лушня (Панас Мирний, II, 1954, 207).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 92.

Коментарі (0)