в означеннях
Тлумачення, значення слова «гніздо»:

ГНІЗДО́, а, сер.

1. У птахів — влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят. Побачив горобчик, як інші пташки в теплих гніздечках сидять, почав він і собі придивлятись, як то гнізда будуються (Леся Українка, III, 1952, 483); Суцільним рядом на висоті 40 сантиметрів від сідал встановлено гнізда. У кожному пташнику 832 гнізда (Хлібороб України, 7, 1966, 19);
//  Місце, пристосоване тваринами або комахами для зимівлі, виведення малят і т. ін. Хлоп'я в садку собі гуляло Та й забажало На іграшки ужа піймать (Воно гніздо його назнало — Так як утерпіть, щоб не взять?) (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 49); На гілках абрикосів виснули кетяги гусеничних гнізд (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 255);  * Образно. [Настя:] Марусе! швидко запалають оці погані палаци, оце зміїне гніздо! А тим часом ми випустимо на волю орлів [козаків] (Нечуй-Левицький, II, 1956, 456);  * У порівняннях. Високо й густо розрісся вишник, що він насадив, неначе, зелене гніздо; через його навіть не промикувавсь промінь сонця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 257).

2. перен. Домашнє вогнище; оселя Як здумають [селяни] прощатись з старим гніздом, де, мовляв, і вилупився й вигодувався, зріс і посивів.. Шкода їм стане рідної сторони (Панас Мирний, II, 1954, 93); Сам [Іван Іванович] собі будиночок поставив, Що в Малині був за гніздо йому (Максим Рильський, Мости, 1948, 101); На попелищі старих панських гнізд уже в'ють нові гнізда собі бідарі (Андрій Головко, I, 1957, 224);
//  зневажл. Місце, де збираються люди з злочинними та іншими недобрими намірами. Чим більш Остап придивлявся, тим більш помічав.., що попав у злодійське гніздо (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375).
Гніздо вити (звити): а) влаштовувати затишне житло, заводити сім'ю. Дивіться, люди: з попелищ Підвівся перший дім! Вдовиця там звила гніздо Сирітонькам своїм (Микола Нагнибіда, Слово.., 1954, 79); б) (зневажл.) об'єднуватися з якою-небудь метою; згуртовуватися. — Справа, брат, серйозна. Вони ж там таке гніздо в «Тракторозбуті» були звили... Думав — серйозні люди, чисті і на совість, і на руки, а вони — пройди (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 354); в) укорінюватися, утверджуватися. — Од пана до пана... з гуральні в сахарню... з кубла в кубло [йшли палити селяни]. Скрізь, де людська кривда гніздо собі звила (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 56).

3. перен., заст. Сім'я, рід. Цар Гарісчандра.. Недавно з Сайвією одружився, Красавицею з княжого гнізда (Іван Франко, X, 1954, 405).

4. Група рослин, грибів і т. ін., що ростуть укупі. Він сів на призьбі, глянув на берег, ое зеленіло гніздо верб (Нечуй-Левицький, II, 1956, 129); Конче потрібно самому на полі перевірити, як зроблено проривку в гніздах (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 52);
//  Скупчення, група однорідних або подібних предметів.  * У порівняннях. — Вона [квітка] виглядала, як гніздо аметистів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 290);
//  лінгв. Група слів одного кореня. Лексичне гніздо.. — група слів, утворених від одного, спільного для них кореня (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 87).

5. спец. Заглиблення або отвір, у який що-небудь вставляється, вкладається. Приймач уже майже готовий. Ось перед ним невеличкий ящичок з двома ручками, з клемами, гніздами для навушників (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1952, 105); При самій воді в риштуванні стіна.. Тут ляжуть у гнізда турбіни (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 127);
//  військ. Заглиблення в окопі, а також місце, признач. для бійця з кулеметом та іншою зброєю. Копали окопи, кулеметні гнізда, мінували підходи до табору (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 147); Орлюк сидів у гнізді навідника й кричав у телефонну трубку (Олександр Довженко, I, 1958, 285).

6. с. г. Місце висіву кількох насінин або висадження кількох рослин. Як тільки з'являються сходи, колгоспники перевіряють стан їх і при виявленні пустих гнізд негайно підсаджують в них намочене насіння (Колгоспник України, 4, 1957, 13); Він [механізм] автоматично викидав дві-три картоплини, а важкі металеві лапи загортали гніздо (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 365).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 95.

Коментарі (0)